я молюся про швидку смерть через відсікання вже майже висохли всі соки я шукаю мови в якій я б знала як попрощатися _____________ картина Роберта Мазервелла
Kategoria: TŁUMACZENIA
недогляд
лінія життя тонка як нить мілка як дихання глибока як ніч крихка є мова вірша лист до тебе повний снів я вже їх усіх десь чула обмовка є світлом
лікарня святого лазаря
чуже волосся у вогкій від сну постелі хтось помив підлогу хтось кохає я молюся до нього язиком полум'я
фактура болю
стільки в легенях ночі видихання крові небо не є невинним у голосній фонетиці зірок ти є віршем ти є контекстом поза який я не вмію вийти з серцем шкіра вже віддавна не має ознак тиші доторкнися до мене хоча на шрами не вистачає тіла
щоденно засинаю з головою на схід
можливо знову мені наснишся я часто мрію про згубу що гублюся про подорожування зупинками розділовими знаками крапки коми і риски на плечах де ти є коли ніч є тому щоб було чути швидкі удари серця і годинника навперемінно щоб бути хоча нібито вертикальна смерть є більш хвалебною
початок червня
старих собак вигулюють без повідків мають білі обличчя не доживуть літа ліпиться до мене весь світ разом з цим початком червня пивом тобою вільна субота час зупинився і люди як гілки готові розквітати видавати плоди якщо ми пройдемо через цю темряву вже назавжди будемо разом
фінляндія
не можу витягнути з себе язика гострого як фінський ніж певного як обітована земля ховаю в собі численні образи рани в рамках дитинства і інші неправди якщо довіряти снам (а довіряти треба) ми повинні вже сьогодні звідси втікати наново познайомитися через язики чужі мови і несвої відміни світ є простим коли його описують діти
букшпан
ніч розгортається як горіх легко покалічити руки кров чудово вбирають карти біблії там є справжня бійня якщо я маю вірити у які-небудь знаки цe будуть розділові знаки якщо я маю вірити у якого-небудь бога це буде напевно західний буґ
„Poeta chmielu, wiosny, pędu…”, czyli o tym, jak nie tłumaczyć poezji Bohdana Ihora Antonycza
PRÓBA (WY)TŁUMACZENIA SIĘ Bohdan Ihor Antonycz to poeta, który kładzie ogromny nacisk na koncepcję, projekt. Każdy jego tomik tworzy pewną całość, która nie może wybrzmieć właściwie i być właściwie zinterpretowana, kiedy wiersze są zupełnie losowo wybrane, ułożone według niewiadomego porządku. Tak się stało z polską Księgą Lwa1, wydaną przez Państwowy Instytut Wydawniczy w 1981 roku. … Czytaj dalej „Poeta chmielu, wiosny, pędu…”, czyli o tym, jak nie tłumaczyć poezji Bohdana Ihora Antonycza
Taras Prochaśko i Ołeh Hnatiw – WCHŁONĄĆ MIASTO
W listopadzie, w przededniu zimy, już od piątej po południu, kiedy robi się ciemno, a latarnie jeszcze nie świecą, we lwowskim barze NEKTAR siedzą ludzie-po-pracy. Sebastian wchodzi do środka, zamawia dwie kawy i dwa kieliszki wina. Siedzi przy stole sam, pali, a po jakimś czasie prosi barmana o podgrzanie nietkniętej kawy przy pomocy pary. Czeka. … Czytaj dalej Taras Prochaśko i Ołeh Hnatiw – WCHŁONĄĆ MIASTO
Raczej Kulturalnie 